Поселення відоме з письмових джерел початку XVI століття під назвою Святі Гори. Із 1624 року у Святих Горах згадується Святогірський Успенський чоловічий монастир, вибитий у крейдяних скелях правого берега Сіверського Дінця.
У другій половині XVI ст. організовано сторожову і станичну служби по Дінцю, у межах яких на лівому березі Сіверського Дінця діяла 5-а Святогірська сторожа. 1787 року за указом Катерини II Святогірський монастир закрили, а його майно передали до російської державної скарбниці.
1790 р. імператриця подарувала Святогірський маєток князеві Григорієві Потьомкіну. Власних дітей у Потьомкіна не було, тому спадкоємцями стали його племінники (діти сестер). Святогірський маєток отримав у спадкове володіння Василь Васильович Енгельгарт. Після його смерті Святогірський маєток мав бути поділений між його сестрами. Тетяна Василівна Юсупова (уроджена Енгельгарт), мати Олександра Михайловича Потьомкіна на прохання сина, щоб не розділяти маєток, купила всі чотири ділянки. У 1828 році маєток перейшов до Тетяни Василівни Юсупової. У 30-х роках 19 століття вона намагалася відновити діяльність Святогірського монастиря, але отримала відмову. Після її смерті в 1841 році маєток перейшов до її сина від першого шлюбу Олександра Потьомкіна У 1844 році у маєтку Потьомкіних відроджено Святогірський монастир. Тут побудовано нові церкви, корпуси і господарські будівлі. У цей час поселення на правому березі відоме як Святогірськ, на лівому — як Банне. У 1872 році Святогірський маєток перейшов у володіння до внучатого племінника Олександра Потьомкіна графа Георгія Івановича Рібоп’єра. У 1917 році маєток було націоналізовано.
1922 року Святогірський монастир було закрито, на його території організували Будинок відпочинку робітників Донбасу. Під час Другої світової війни комплекс будівель було зруйновано. 1927 року на горі біля Святогірська спорудили 22-метровий пам’ятник Артему (Сергєєву). Величезну бетонну постать революціонера в кубістичному стилі виконав Іван Кавалерідзе.
1964 року селище Банне отримало статус міста і назву Слов’яногірськ. 1980 року рішенням Ради міністрів УРСР був створений Державний історико-архітектурний заповідник, початок реставрації пам’яток історії та архітектури.
16 липня 1991 року — на Слов’яногірських крейдяних горах вперше в нові часи на Донбасі встановлено Національний Прапор України. Здійснено це членами Народного Руху України з Донецька. 1992 року було відроджено Святогірський монастир. 15 травня 2003 року Слов’яногірськ офіційно перейменовано на Святогірськ. 2004 року Святогірський монастир отримав статус Лаври. 7 червня 2022 року, під час повномасштабного вторгнення російських військ до України, місто було окуповано військами РФ, а тодішній мер Володимир Бандура перейшов на бік окупантів і звинуватив ЗСУ у воєнних злочинах і підпалі Всехсвятського скита.
Історія Святогірська
